Як мало треба щоби щастя досягти... Всього лише з тобою бути поруч, Щоби навіки раз і назавжди, Щоб в радості і в горі, і до скону. Щоб відкривати все нове в тобі, І в серці зберігати всі моменти. За руки взявшись по життю іти, І вірними лишитися до смерті.
А пам’ятаєш наше тепле ліжко? Наш чай гарячий з печивом крихким, Тоді За руку взяв мене ти ніжно, А потім став шаленим і палким. Мені відкрив нові незнанні грані Відкрив свій світ любові й теплоти. І через очі ці твої кохані, Приткнулась до твоєї темноти. А пам’ятаєш ти останню зустріч? Так ніби відпускати не хотів, Так ніби ти хотів, щоби я поруч З тобою залишилася повік. А пам’ятаєш як гуляли разом? Пили латте, сміялись як завжди… Я вірю зовсім незабаром Зустрінемось.... на цей раз НАЗАВЖДИ! Автор: Музичук Оленка
Ще з ранніх літ ми нерозлийвода, Неначе сестри,хоч і не по крові, Нам не страшні ні горе, ні журба, Бо наша міць і сила у молитві. Ти знаєш все, усі мої секрети, Ти розумієш з погляду мене, Ти бачила мої падіння й злети, Підтримувала словом: «Все мине». І зараз я в ці радісні хвилини, Від серця привітати хочу вас. Бо вже тепер немає дві стежини, Одна дорога серед безліч трас.
Коментарі
Дописати коментар