А я ж всього прошу за Україну!
Коли немає, що уже казати, Коли всі аргументи на нулях. І лиш тебе усі хочуть повчати - Куди ти лізеш дівчинко, мовляв. Коли вже розумієш, що не варто, Що все даремно, люди мов сліпі. Вони ж тобі все повторяють вперто, Що все не так, повір же, ми праві. А я ж всього прошу за Україну, Прошу у них, країну збережіть! Вони за це лише сміються з мене. Ви смійтесь-смійтесь, потім не кричіть. Коли у дім ваший нагряне ворог, Ви не кажіть, мов хто його пустив! Це просто ось такий поганий сторож, Що двері сам для недругів відкрив. Коли ж так просто вашу рідну мову Візьмуть і викинуть назавжди, навіки, Бо їм простіше так казать промову. То ви ж підтримайте, "новітні козачки". Коли всі сподівання ваші рухнуть, То ви не плачте тільки вже тоді. Чому доходить лиш тоді як стукнуть Граблями добре вас по голові???