А я ж всього прошу за Україну!

Коли немає, що уже казати,
Коли всі аргументи на нулях.
І лиш тебе усі хочуть повчати -
Куди ти лізеш дівчинко, мовляв.

Коли вже розумієш, що не варто,
Що все даремно, люди мов сліпі.
Вони ж тобі все повторяють вперто,
Що все не так, повір же, ми праві.

А я ж всього прошу за Україну,
Прошу у них, країну збережіть!
Вони за це лише сміються з мене.
Ви смійтесь-смійтесь, потім не кричіть.

Коли у дім ваший нагряне ворог,
Ви не кажіть, мов хто його пустив!
Це просто ось такий поганий сторож,
Що двері сам для недругів відкрив.

Коли ж так просто вашу рідну мову
Візьмуть і викинуть назавжди, навіки,
Бо їм простіше так казать промову.
То ви ж підтримайте, "новітні козачки".

Коли всі сподівання ваші рухнуть,
То ви не плачте тільки вже тоді.
Чому доходить лиш тоді як стукнуть
Граблями добре вас по голові???