Поетична сторінка Музичук Олени

Коли безжально відривають крила, Ти не відчуєш болю у цю мить. Лише відчуєш, що тепер безсилий, Щось обірвалось в серці наче нить. Все посіріло, стало нецікавим, В душі мов у пустелі без води. І не важливо хто там був неправий: Хто крила рвав, а може навіть ти. Не головне це, бо пройшло, забулось... Важливо те, як вижити без крил... Колись тобі щоночі небо снилось, А зараз на землі лежиш без сил. Поглянь на птаха, що летить під небом Як гордо він несеться поміж хмар. Хоча буває крила б'є під градом - Не зупиняє літ, не випускає пар. І ти не зупиняйся, ще не раз так буде. Збери всі сили і лети у вись, Доклавши сил ти ціль свою здобудеш, Лети вперед і в небо лиш дивись! @alyonka_muzychuk #віршмузичук #poemshelens #flyinthesky #youcanbestrong

В твоїх руках лежить лише твій вибір, Тобі вирішувати як прожить життя: Чи бути сильним і пройти крізь вимір Людських думок і власне свого я... Чи ж бути слабим і піддатись долі, Довірити свій вибір не собі. І зневірятись у житті поволі, І впасти першим у легкій борбі. Від нас залежить ким ми є у світі: Поганими чи добрими людьми! У кожного покладено дві суті - Одна з них світла, друга ж із пітьми!

Ти чуєш, що шепоче тобі осінь? Так ніжно й легко подихом торка... Порозсипала листя й наче в повінь, Порозливала фарби з рукава. І просто так, мов подарунок з неба, Протягує для тебе ще й презент: Осіннє диво і лише для тебе - Кусочок щастя просто в цей момент! 19.10.2018 Автор: Музичук Олена

"Мороз пробирает по коже, Как же холодно здесь и темно... Из людей мне никто не поможет, Только Богу ведь не всеравно. Исус, не прошу ведь я много, Помоги для меня лиш в одном, Чтобы в этой нелегкой дороге Я был верным тебе и потом." Так молился и плакал в темнице Осуждённый за веру й Христа. Он давно ничего не боится, Не боится он и умирать. Он готов пережить боль и муку, Он готов за Исуса страдать. К небесам поднимает он руки, Просит Бога, чтобы не предать. Чтобы верным остатся навеки И чтоб пытки были не страшны. Тяжело закрывает он веки, Вспоминая мынувшие дни. Ведь вчера он еще был счастлывий, У него был и дом и семья. Он по Боге был самый ревнивый, С детсва начал служить для Христа. На служенье в другую деревню Он й в мороз окрылённый бежал, Й для Христа благодарности  песню Он всегда в своем сердце держал. Не боялся властей и указов : Что нельзя для Исуса служить. И не верил он ихним рассказам, То что в мире здесь Господа нет. Вспоминая

Він йшов під тягарем хреста важкого, За Ним товпа тяглася все крича: "Розп'ясти!" - виривалося з злобою, "Розп'ясти!" - виривалося з-за плеча. Він йшов смиренний, хоч вони плювали, Він йшов на смерть заради їх життя. А люди все кричали і кричали, Без жалості, любові й співчуття. Без сумніву, що не достойний жити, Та з вірою, що гідний розп'яття. Цей людський гнів ніхто не міг спинити. У них мета: позбавити життя. І знов лунає: "Розіпніть негайно, Варрава хай живе, але не Він!" Проте Ісус несе хреста спокійно, Іде на смерть не людський - Божий Син. Він йде смиренний, змучений тілесно, Для того, щоб Його там розп'яли. Він йде з метою, щоб були спасенні, Всі люди, покаяння що знайшли. І ось цей хрест уже стоїть чекає, Що зараз святі руки тут приб'ють. І люд навколо ката не спиняє, Вони і дальше на Христа плюють. Вони і дальше з Господа глузують: "Якщо Ти Божий Син - зійди з хреста!" Уже самі себе вони не

Я так стремилась осягнути щастя, Що залишила Бога в стороні. Хоч перед тим сама просила часто Своє благословіння дай мені. Я так стремилась осягнути радість, Що не помітила, що це лише міраж. Хоч на обличчі залишилась святість: Це лише слід, це лицемірна фальш. Я так любов стремилась осягнути, Що не помітила як втратила Христа. Без Бога не дано її збагнути, Вона тоді порожня і пуста. Я так стремилась осягнути вірність, Що зрадила найперше це собі... І всі слова мов втратили доцільність, Сама ж собі лишила ніж в спині. Я так стремилась та не осягнула, Я так хотіла та не досягла. Ночами марила і лиш тоді збагнула: Чого шукала так і не знайшла. Я не знайшла і стала нарікати, Я Богу гнів виказувала свій: "Як довго Господи мені іще чекати? Як довго ще триватиме цей бій?" А Бог терпів, чекав мене невдячну, Що я прийду, вернуся в Отчий дім, Що я в своїй надії не погасну, І що щаслива буду лише в Нім. І все ж прийшла замучена й нещасна, Безсила впала я пе

Прости мене, Ісусе, що немає віри, А розпач знову серце полонив. А Ти ж як треба переставиш гори, А Ти ж мене мене, як дочку полюбив. Прости, що часто так я зневіряюсь, А коли тяжко, дорікаю знов Тобі. Я так живу, що все грішу і каюсь І часто знемагаю в боротьбі. Прости, що часто я була невірна, А ти мене Ісусе все чекав. І хоч не завжди я була покірна, Я поверталась...Ти  мене прощав. Я дякую, що Ти мене прощаєш, За те, що терпиш й любиш як дитя. Любов'ю Батька ніжно зігріваєш, Й мені даруєш вічне майбуття.                                         Альонка Музичук

Зроби мене щасливою сьогодні, Щоб очі щастям променіли знов. Наші моменти, їх же сотням сотні, Хай нагадають що таке любов! Зроби мене щасливою і завтра, Коли проснусь зателефонуй прошу. У нас на двох одна єдина правда, Її у серці милий збережу. Зроби мене щасливою назавжди... Ми половинки серця одного. У світі цім лихім, повним неправди Я потребую захисту твого. Так хочу заховатись за тобою Й відчути, що нема біди. А ти обіймеш міцною рукою І скажеш ніжно: "Щастя моє ти!" АВТОР:  Альонка Музичук 16.02.2018 р.