Поетична сторінка Музичук Олени

Запроси мене просто гуляти по небу, Щоб під хмарами щастя плекали, мов сни. Бо щасливим, ти знаєш, багато не треба, Лиш вдивлятися в погляд, що рідно-ясний. Ми пройдемося небом, збираючи зорі... Й загадавши бажання, відпустимо їх. Пропускаю крізь себе потоки прозорі І вдивлюсь в майбутнє, де безліч доріг. Запроси мене просто гуляти по небу, Й ми розділимо щастя з тобою на двох. З кожним днем я в тобі відчуваю потребу. До блакиті небес залишився лиш крок. . .

А ты не бойся, Бог ведь не оставит! Он не забудет, мимо не пройдет. И даже если кто-то тебя ранит, Он боль твою с тобою понесёт. А ты доверся, Он того желает, Чтоб ты поверил в то, что Он силён. Ведь эта вера только лишь спасает, И только так ты сможешь быть спасён. Возьми свой крест! Да, он порой тяжёлый, Но только так пройдешь ты этот путь. А ты не бойся, просто будь спокоен, И Бог откроет истины всю суть.

#віршмузичук . Уночі я милуюсь зорями, В них вбачаю безмежність сил. І буває своїми крилами Я лечу в їх осяйний вир. Там гублюсь помІж міріадами І не хочу шукати шлях. Накивавши від себе п'ятами, Я ось так зупиняю час. . #віршпроукраїну #віршіпролюбов #віршіпрокохання #віршіукраїнською #вірш #вірші #поезіядуші #поезія #поет #poems #poetryaboutlove #poetry #poemshelens #теплодуші #warmpoetry

#віршмузичук Чи треба визнавати свої помилки? . Ми шукаєм причини для наших помилок, Бо нам страшно сказати, що це винний я. Для душі ми своєї шукаєм спочинок, Нам простіше так жить, як не наша винна. Нам так легше, коли наша совість заснула І ніщо не тривожить вночі перед сном. А омана петлею немов обгорнула І повільно все тягне до себе на дно. . #віршіпролюбов #вірш #віршіукраїнською #віршмузичук #poemshelens #poetry #poetryaboutlove #trip #dubno #прожиття #віршпрожиття

#віршмузичук . А ми літаєм досі, хоч безкрилі... Воюємо і далі, як тоді. І рани заліковуєм криваві, Отримані в нерівній боротьбі. А небо наше досі ще без миру, І постріли лунають в наший час. Там смерть вже приготовила сокиру Й заманює до себе раз у раз. А ворог ще воює в нашім боці І сіє в нас ненависть і розбрат А ми на жаль, вагаємося досі Хто недруг нам, а хто ж насправді брат! . #поезіядуші #віршпроукраїну #війна #ато  #ворог #росія #україна🇺🇦 #українськапоезія #poems #poemshelens #poetry #ukraine #iloveukraine

🌄Мої світанки🌄розчинились в казці, 🌸Рожеві мрії 🌸заховали час, ❣️А серце ритм♥️ пришвидшує у танці... Як я люблю 💞ось цей душевний вальс!💃🏻 Ні відчаю,ні смутку, ні тривоги... На серці штиль і вітру вже нема. А все тому, що всі наші дороги - Назавжди доля нитками звела. . #віршмузичук #віршіпролюбов #поезіядуші #поезіяукраїнською #поезіядуші #поет #poems #poetryaboutlove #poemshelens #poetry

Так СОлодко буває лиш у мріях, У спогадах безмежного рятунку. Закутавшись у сонячних стихіях, Так любо від небесних поцілунків. Притягуючи світло небозводу, Отримую душевну невагомість. І посмішкою в будь-яку негоду, На паузу поставлю підсвідомість. Нехай Вселенна вся не розуміє... Безликий світ не вип'є мої мрії! Я буду колихатись у стихіях, У сонячно-небесній ейфорії. . #poems #poemshelens #poetryaboutlove #poetry #writersofinstagram #poetrycosmos #poetrycomminuity #writer #aboutlove #dreams #poetrydream #віршіпролюбов #віршпроукраїну #віршіпрокохання #вірші #віршіукраїнською #поезіядуші #поезіяукраїнською #поети #поет #мрії

Ні дощ, ні смерч не стане на заваді, І танець вестиме омріяна душа. А серце віднайде у цім відраду, У вирі пристрастей, забувши де межа... Відтінки ніжності заграють кольорово, В очах засяє іскорка життя. Хоч досі це для мене незнайомо, Душа зривається у такт передчуття.

Сучасні тренди не замінять щирість. Якщо відкрита вам людська душа, То це так проявляється сміливість, Бо за таке в нас - ріжуть без ножа. Ніщо не може замінити вірність, Її тепер на пальцях полічить. Нажаль у світі править непостійність, А все безцінне пробують купить. Чомусь так зараз в нас багато фальшу, Її нам продають немов товар. Вже похоть за любов вважають старшу, На п'ядестал несучи цей нектар.

Все що залишилося сміятись Чесно, отак щиро від душі Посмішкою людям вихвалятись Плакати ж потрібно уночі. І нехай єство все розриває Крик душі замінить гучний сміх Посмішка все легше пробачає, Ніж душа утомлена від сліз.

Буває просто нічого казати, Й на вітер не кидаючи слова - Лиш поглядом я можу докоряти! Він більше скаже, ніж мої вуста. Він пропече вогнем, що поїдає, Захопить враз, неначе на пожар. Так буде опір...Хай тебе спасає - Твоя ж та злива із словесних хмар.

Чи має краса якісь певні границі? Чи є у ній рамки, чи ж має межу? Ніякі у світі найглибші криниці, Не варті нічого - глибинам душі. Ніякі прикраси, коштовне каміння Не можуть сіяти, як очі людей. Той погляд, що любить іскриться промінням, Його не купити за купу грошей. Не купиш ти посмішку щиру дитячу, Любові безмеж не осягнеш красу, І сльози людини, від болю невдачі Лиш нам відкривають її простоту. Та вибір людський - це фізичне й тілесне... Не те, що є вічне й безмежне в красі. Й стежками краси все стає перехресним Лиш тіло, і погляд - не витвір душі.

Уночі я милуюсь зорями, В них вбачаю безмежність сил. І буває своїми крилами Я лечу в їх осяйний вир. Там гублюсь помІж міріадами І не хочу шукати шлях. Накивавши від себе п'ятами, Я ось так зупиняю час.

Не завжди все приходить вчасно - Це життєвий такий закон. Часто пізно стає все ясно, Коли треба не прийде сон. Не завжди з війни повертаються, Хоч на батька чекає маля. Діти в мами про тата питаються: "Не вернувся чому він здаля?" Не завжди ми хочем сміятися, Хоч і жарт нам сказали смішний, І буває нам треба старатися - Посміхатися, бувши сумним. Не завжди однодумців маємо, Часто люди кричать навздогін. Та чи часто ми це прощаємо? Чи від когось чекаєм поклін? Не завжди в нас так як хочемо, Як  в думках  малюємо план Лиш якщо дочекатися зможемо - Сонце знову розвіє туман.

Ти не чекай, якщо немає шансів. Ти не люби, якщо тебе болить, Якщо від погляду, до стиску твоїх пальців- Душа перевертає і кричить. Ти зупинись, якщо не відчуваєш. Ти відпусти, якщо це не твоє. Якщо недоліків й провин не пробачаєш, Якщо байдужість з кожним днем росте. Але борись, якщо горить надія, Не зупиняйся та не відпускай. Досягши фінішу, ти  втримай свою мрію, Й тоді люби і віддано кохай. 27.03.2019

Тебе одного запросила в сни, Ми там щасливі й мило нерозлучні. Між нами там немає більш стіни, А наші помисли у такті мов співзвучні. Тобі одному показала світ, В якому я є щира - не фальшива. Це є мій старт, це є і мій політ, І я найбільш стаю у нім вразлива. Лише тебе у казку провела, Яку складала мріями своїми. А це не ти був, це була імла... Бо сни мої були тобі чужими.

Товпа кричала: "Слава і осанна!" Усі раділи: "Ось Пророк іде!" Вони для Нього віддавали шану Та лише Він знав серце їх пусте. Так знав Ісус, що пил їх ось погасне І замість "Слава!" буде "Розіпніть!" Що їх хвала всього лише дочасна, Що їх ненависть буде не спинить. Ті самі руки, що стелили віття, Пізніше битимуть нещадно без жалю. Вінок із терну покладуть, не з квітів, В лице плюватимуть Небесному Царю. Де стільки сили, щоби все стерпіти, Щоби цей натовп легко так простить? Як я хотіла б Боже теж так вміти За всі зненаваги лиш благословить.

Коли немає, що уже казати, Коли всі аргументи на нулях. І лиш тебе усі хочуть повчати - Куди ти лізеш дівчинко, мовляв. Коли вже розумієш, що не варто, Що все даремно, люди мов сліпі. Вони ж тобі все повторяють вперто, Що все не так, повір же, ми праві. А я ж всього прошу за Україну, Прошу у них, країну збережіть! Вони за це лише сміються з мене. Ви смійтесь-смійтесь, потім не кричіть. Коли у дім ваший нагряне ворог, Ви не кажіть, мов хто його пустив! Це просто ось такий поганий сторож, Що двері сам для недругів відкрив. Коли ж так просто вашу рідну мову Візьмуть і викинуть назавжди, навіки, Бо їм простіше так казать промову. То ви ж підтримайте, "новітні козачки". Коли всі сподівання ваші рухнуть, То ви не плачте тільки вже тоді. Чому доходить лиш тоді як стукнуть Граблями добре вас по голові???

Ми з вами мріємо про різну Україну... Вперед ідемо різними шляхами. Я так люблю цю мову солов'їну, А ви ж її все топчите ногами. Ми з вами мріємо про різну Батьківщину... Її відстоювали своєю ж з вами кров'ю, А ви її ножем все б'єте в спину, І примовляєте, що це було з любов'ю.

Зима не відпускає наші душі, Все не дає пробитися теплу, То замітає у холодній стужі, То напускає нам туман, імлу. Спочатку твоя видимість страждає, Не помічаючи усіх її старань, Як свічка твоя радість затухає, А твоя біль приходить без вагань. У серце заселяється неспокій, Розчарування, розпач тут як тут. Ти відчуваєш, як ти одинокий, Усім єством забившись в глухий кут. Та варто лиш відчути теплий подих, Вся крига скресне і пройде туман. Слідів зими на серці стане жодних. Душа ж відновить свій минувший стан.

До встречи с тобой, я дышала, До встречи с тобой - я жила. До встречи с тобой я не знала, Что значать слова "не судьба". До встречи с тобой - я мечтала, Я жизню своей наслаждалась. А после тебя перестала, А после - не стало меня...

Ни о чём... мои сны ни о чём... Это просто набор ерунды. Нет тебя, как всегда ни при чём, Хотя нет, виноват в этом ты. - В чем виновен? - ты спросишь меня. - И при чём до тебя мои сны? - Ты виновен, что в них нет тебя, Нет тебя ещё с прошлой весны. . . . #віршмузичук #poemshelens #вірші #poetryaboutlove

#віршмузичук Вірш, від якого віє теплом, затишком і Львовом, і від якого хочеться посміхатись❣️ . А ми зустрінемось у затишному Львові, Там мої сни здійснюється кольорові. Ми будем йти, тримаючись за руки, І відчувати серця свого стуки. А ми зустрінемось за чашечкою кави. Ти запитаєш, як у мене справи. Я посміхнувшись відповім: "Прекрасно!" Це ж таки правда: все приходь вчасно. . . . #віршмузичук #poemshelens #віршіукраїнською #віршіпрокохання #poetryaboutlove

#віршмузичук Яка ж я насправді?🤷 . . . А я буваю знаєш досить дивна, Така незрозуміла багатьом. Живу я так, неначе й не повинна - Коритись долі, йти її шляхом. Всі правила для мене наче зайві, А рамки я стираю залюбки. Свої гріхи і помилки прадавні, Перетворила на пусті чутки. Так я така, для когось незвичайна, А перед кимось гордою стаю. Пихата, ніжна, часом і відчайна. Я не для всіх, для себе лиш живу! . #віршіукраїнською #віршмузичук #вірші #poemshelens #poetry

Ты человек всего лишь в этом мире, Но для себя готовишь пьедестал Ты выше всех, и нет тебе примера Но ты лишь прах и с праха ты устал. Где Бог скажи? Не знаешь где же, правда? Ведь в сердце пусто, нет Его внутри Ты ж здесь хозяин й для тебе не надо, Чтоб твою душу Кто-то там ятрил. А как же выбор? Жыть я так желаю! Ты скажешь это с чувством, без стыда. И выбираешь все же полагаю Дорогу в ад, дорогу без Христа!

Як же хочеться просто злетіти І торкатися долонями неба. І єдине лише зрозуміти - Чому я ще ось тут біля тебе?... І нехай світ увесь зачекає Хай зупине свій плин океан Коли погляд я твій зустрічаю Мов душа оповила дурман. Хто ти є, що мене ти тримаєш Відпусти - полечу в небеса Ти не той, як ніхто добре знаєш, Ти не мій, я уже не твоя...

Хто не мріє, мрії не збуваються. Не чекаючи, не зможеш досягти. Перемоги важко здобуваються, Ти ж досягнеш, коли будеш йти. Та якщо в минуле повертатися, То майбутнього нематимеш, повір. Просто знай, ти сильний, щоб змагатися. Вір у себе і тягнись до зір!