Краса сьогодення

Чи має краса якісь певні границі?
Чи є у ній рамки, чи ж має межу?
Ніякі у світі найглибші криниці,
Не варті нічого - глибинам душі.

Ніякі прикраси, коштовне каміння
Не можуть сіяти, як очі людей.
Той погляд, що любить іскриться промінням,
Його не купити за купу грошей.

Не купиш ти посмішку щиру дитячу,
Любові безмеж не осягнеш красу,
І сльози людини, від болю невдачі
Лиш нам відкривають її простоту.

Та вибір людський - це фізичне й тілесне...
Не те, що є вічне й безмежне в красі.
Й стежками краси все стає перехресним
Лиш тіло, і погляд - не витвір душі.