Страх...

Субота, початок нового дня. На часах вибило 1 година ночі та ще 10 хвилин. Як завжди хочеться написати щось геніальне і щоб безліч народу прочитали цю статтю. Але на жаль не все завжди в нас, так як ми хочемо. А оскільки мій блог не читає ніхто крім мене, то писати буду все те, що лежить на душі. Можливо, хтось... колись... відкриє сторінку мого блогу і його торкнуться мої слова.

Хочу пороздумувати над такою темою як страх...

Ви здивуєтесь, чому не любов, зрада і всяке інше, а саме страх. Отож, відразу вам і відповідь: на жаль страх займає більшу половину життя людини. Ви не задумувались чому??? Ось і я ні. Тому і хочу подумати, порозмислити.

Ми завжди чогось боїмося. І у кожного ці страхи різні. А все починається, як відомо, з малого. Отож, ще в дитинстві ми починаємо боятись. Чому і через що, або через кого??? Так що ж бояться діти? А бояться діти того, що на їхню думку може їм зашкодити, принести певну небезпеку, тобто дитина знає, що її не зможуть захистити від того чи іншого, тому і виникає страх. 

Це ніби стан, коли виникає відчуття, що ти не в силі встояти перед тим чи іншим, тобто ми визнаєм свою слабкість перед тими чи іншими . Просто через те, що всі ми люди різні, то і страх кожен має свій, притаманний лише для нього.

Ось в мене стільки різних фобій, що просто можна закритися в кімнаті і не виходити в світ. Хоча це теж не варіант, бо я ще боюсь самотності. 

Ми можемо боятись кого і що завгодно. Але проблема в тому, як ми боремось зі своїми страхами і чи вміємо ми це робити. 

Але я б хотіла виділити один із типів страху - це страх сказати правду. Чи кожен зможе сказати жорстоку і гірку праду для близьких. На жаль часто ця правда виривається в нас під певними почуттями, емоціями, афектами. Але ніхто не думає як сприймають її. 

Але що робити коли правда не така вже і погана. А ми не говоримо її просто зі страху. Тільки що ж це за страх? Можливо, страх втратити людину саме через цю правду, показатись смішним, не таким як завжди, осоромити себе перед кимось та ще багато різних причин ми знаходимо, щоб не говорити людям того, що, можливо, їм би і було приємно чути. 

Чому ми завжди думаємо  лише про погані наслідки, чому на світі так мало оптимістичних людей??? Це питання, які я задаю найчастіше...

Ось так....

Але ще один із страхів, який часто трапляється саме в моєму житті - це зробити пеший крок. А чому? На жаль я вже знайшла відповідь на це питання  для себе. А це означає, що я 

БОЮСЬ НАСТУПИТИ НА ТІ Ж САМІ ГРАБЛІ І ЗНОВУ В НИХ БОЛЯЧЕ ВДАРИТИСЬ!!!

Так, я знову  боюсь, Чого ж боюсь

?

?
Знову відчути ту ж біль, знову осоромитись, знову повторити свої помилки....

Так що ж потрібно робити??? Говорити чи мовчати....В цьому випадку я не можу дати відповіді, бо сама шукаю її...

Альонка Музичук