Стремління

Я так стремилась осягнути щастя,
Що залишила Бога в стороні.
Хоч перед тим сама просила часто
Своє благословіння дай мені.

Я так стремилась осягнути радість,
Що не помітила, що це лише міраж.
Хоч на обличчі залишилась святість:
Це лише слід, це лицемірна фальш.

Я так любов стремилась осягнути,
Що не помітила як втратила Христа.
Без Бога не дано її збагнути,
Вона тоді порожня і пуста.

Я так стремилась осягнути вірність,
Що зрадила найперше це собі...
І всі слова мов втратили доцільність,
Сама ж собі лишила ніж в спині.

Я так стремилась та не осягнула,
Я так хотіла та не досягла.
Ночами марила і лиш тоді збагнула:
Чого шукала так і не знайшла.

Я не знайшла і стала нарікати,
Я Богу гнів виказувала свій:
"Як довго Господи мені іще чекати?
Як довго ще триватиме цей бій?"

А Бог терпів, чекав мене невдячну,
Що я прийду, вернуся в Отчий дім,
Що я в своїй надії не погасну,
І що щаслива буду лише в Нім.

І все ж прийшла замучена й нещасна,
Безсила впала я перед Христом,
Сльозами ноги омивала рясно
Й просила лиш помилуй і прости.

І Він простив і дав благословіння,
Нове життя Ісус подарував.
У Бога я знайшла своє спасіння.
Він біль і розпач з мого серця зняв.

Я з Богом разом  щастя осягнула,
Бо щастя наше лише у Христі.
І лиш тоді душа моя збагнула,
Як це важливо бути в чистоті.

Я з Богом разом  осягнула радість,
Співаючи для Господа псалми,
Я розумію що це справжня святість,
І не кидаюсь більше в міражі.

І я любов безмежну осягнула,
Бо наш Ісус це є уся любов.
Її величність на собі відчула,
Коли Ісус пролив за мене кров.

Я з Богом також осягнула вірність,
Бо Він єдиний, хто не зрадить нас.
Лиш з Богом відчуваю я надійність
І не боюсь нічого у цей час.

Я так стремилась й з Богом осягнула:
Що таке щастя, радість і любов.
Що таке вірність просто зрозуміла...
Це пізнання дає лише Христос!

Автор: Альонка Музичук
2018 рік 28.02.